Після сірого, похмурого дня, наступив такий же самий ранок. Учора ввечері, посходившись, хто звідки, батьки і діти, кожен приніс мішок своїх проблем, які згрузив на їх плечі світ. Розв’язавши цей мішок, вони випустили купу своїх негараздів у сімейне коло, важкий тягар тепер ліг на всіх, і перш за все на них - батьків. Звичайно ж, це відбилось і на настрої присутніх. Коли діти полягали спати, Олег з Оксаною ще довго обговорювали наболілі питання, та не знайшовши спільної думки, заснули, віддавши їх у молитві Господові, й головне - просили Його повернути їм радісний настрій і мир у їхні серця.
Тепер, хоча й був вихідний день, вони, проснувшись, узялися до роботи, яка завжди знайдеться в домі. І хоча Олег з Оксаною хотіли якось підтримати один одного, повернути хороший настрій, та це їм ніяк не вдавалось. Розмова виходила якась скупа, - ніяк не йшла. Настрій нагадував про себе: то інтонацією, то не обережним словом, - і знову в серці закрадався неспокій, а між словами час від часу проривалось невдоволення ситуацією.
Раптом із кімнати роздався дзенькіт - щось розбилось. У Оксани, всередині все завмерло:
- Жора !!! - одночасно вигукнули чоловік із дружиною і кинулись на місце події.
Жора, то їхній рижий кіт - великий бешкетник і непосида.
Влетівши до кімнати, вони побачили розкидані біля стінки квіти і тепер вже надщерблену вазу, біля якої валявся відбитий шматок фарфору.
“От лихо, до повного щастя ще тільки цього бракувало, - подумала Оксана. - Тут і так на душі скребе, як кішка лапою, а тепер ще й це додалося. І де той розбишака-кіт подівся, щось його ніде не видно, мов вітром здуло, напевне здогадується, що після цього йому дістанеться на горіхи. ”
- Жора !!! - знову гукнула жінка і заглянула під диван.
Звідти, мало не перекинувши її, вилетів, мов ошпарений, переляканий кіт. Він пулею пролетів через кімнату, коридор і, напевно, хотів прошмигнути в сусідню кімнату, та вона, на його превеликий жаль, була закрита. Кіт хотів загальмувати, та сила інерції була така велика, що він талапнувся, мало не розплющившись, об закриті двері, відбився від них і очманіло кинувся в інший куток.
- Ах ти ж !...- почала була сваритись жінка, та потім, махнувши рукою, закінчила. - Та нехай тобі добро буде, - і пішла на кухню.
Оксана готувала сніданок, коли Олег і собі зайшов на кухню. У розмові, що зав’язалась, Олег підняв, ще одне питання, яке ще більше погіршило і без того поганий настрій.
- Знаєш, що, давай не будемо говорити на цю тему, а то ще, не приведи Господи, посваримось, - запропонувала Оксана.
Олег тільки знизав плечима:
- Давай.
На якийсь час, розмова припинилась, та на серці у обох було важко, думки плутались, їх блокував поганий настрій, який наче завис у домі.
Оксана пішла за чимось у ванну кімнату, а Олег залишився на кухні.
“Господи, допоможи нам виплутатись із цих проблем, поверни нам гарний настрій, щоб ми знову були веселі і щасливі, щоб справа не дійшла до суперечки, до незгоди, поверни мир у наші серця. Ми любимо один одного, але світ завалює нас кожен день своїми проблемами, не хоче, щоб ми раділи життю, раділи Тобі, Господи. Боже, зроби щось швидше, бо ми вже на грані душевного зриву!” - майже вигукнув із розпачем у душі під кінець молитви Олег.
У цей час Оксана у ванній кімнаті теж думала про ситуацію, що склалася, і благала Бога, щоб вийти якось із неї, щоб Він допоміг, розрядив напругу. Жінка теж просила Господа, повернути мир і спокій у їхні серця, в їхню сім’ю, як раптом за дверима, в коридорі, роздався якийсь страшенний шум. Вона злякавшись, стала прислухатись, серце схвильовано забилось : “Що там таке?”
Оксана рвучко відкрила двері до коридору... і мало не захлиснулась. В лице їй ударив потужний струмінь води, вона, інстинктивно зажмурившись, відсахнулась назад:
- Олег!!!
Олега теж із задумів вивів страшенний шум у коридорі, та коли він ще зволікав, що б то могло бути, почувся відчайдушний крик Оксани. Чоловік метнувся з кухні до коридору. Він не встиг збагнути, що ж сталося, коли раптом відчув, що звідкілясь із стелі, йому на голову, наче хто вилив відро холодної води. Олег оторопіло глянув на Оксану, яка також розгублено стояла, з мокрим обличчям.
Вони якийсь час так і стояли під цим холодним душем, в калюжі води, а вона все дзюркотала зі стін, то надуваючи великі пухирі зі шпалер, то прориваючи їх, наче підземні гейзери, виливалась фонтанами бризок, а то, розсипаючись холодним душем по округлості світильника, текла зі стелі безліччю тонесеньких струмочків.
Вийшовши із шокового стану, Олег ввімкнув світло, щоб роздивитись краще - у чім справа. Вода заграла, переливаючись у його проміннях.
“Замкнуть проводи”, - промелькнуло в голові Олега, і він швиденько вимкнув світло.
“Щоб це могло бути ?”- міркуючи, переглянулись чоловік із дружиною, а потім, наче змовившись, разом закричали:
- Люба!!!
Люба - це їхня сусідка, що жила поверхом вище, якраз над ними. Вони не раз потерпали від її вихваток, але такого потопу від неї, ще не було.
Олег із Оксаною кинулись по сходах наверх. Миттю, залетівши на третій поверх, вони забігли до Люби, квартира була не замкнена. Її господиня, сиділа на дивані і спокійно розмовляла з якоюсь гостею. Жінки були в цілковитому захваті від розмови: вони жестикулювали й сміялись, і тому дуже здивувались, раптом побачивши перед собою схвильованих сусідів.
- Люба! Ви нас затопили ! - вигукнули вони знову разом. - Що у вас там робиться? Від вас до нас із стелі тече вода, весь коридор затопило.
- Я вас затопила?! - відповіла, здивовано витріщивши очі, ошелешена Люба і виглянула в коридор. - Дивіться, в мене все сухо.
І дійсно, коридор був сухісіньким. Настала мертва пауза...
Тоді Олег рвучко відкрив двері у ванну.
Картина, що відкрилась їхнім очам усе прояснила. З великим шумом, у ванну текла вода із повністю відкрученого крана. Вона виливалася через її краї на долівку, затопивши невеличку кімнатку.
Олег швиденько закрив кран і повернувся до Люби.
Та стояла, прикусивши губу. Потім, оговтавшись, почала вибачатися й бідкатись.
Олег з Оксаною повернулись назад, до своєї квартири. Вода ще не стекла, та її натиск вже зменшився, а через деякий час вона й зовсім перестала текти.
Люба, яка прийшла з ними, щоб глянути на те, що сталось, отож знову почала вибачатись і бідкатись на свою долю, а ще пропонувати допомогу обіцяючи відшкодувати збитки збитки.
Подружжя відмовилось від її допомоги і грошей, і Люба, ще трохи постогнавши, пішла.
Чоловік з дружиною взялися за ліквідації наслідків потопу. Через деякий час наслідків „катастрофи” як не було. Усе прибрано, витерто, стіна підсохла.
Подружжя віддихавшись, повернулись думками до останніх події, до того моменту, як Оксана зайшла у ванну, а Олег залишився на кухні.
- Ти знаєш, я просила Бога, щоб не допустив нам посваритись, - промовила Оксана.
- А я просив, щоб Він зробив щось швидше, і якось зупинити назріваючу сварку, - додав Олег. - Та я й не думав, що це буде так швидко і так ефективно. Господь одразу ж зупинив наші язики й остудив наші гарячі голови...
Вони подивились один на одного і... зареготали.
Наче почувши їх веселий сміх, з-під куточка показався кіт.
- Жора ! - гукнув Олег і ступив до нього.
Кіт, притиснувши вуха, рвонув було з кухні, та двері і на цей раз були закриті. Він відчайдушно крутнувся на місці, але у цей момент Олег його спіймав.
- Жора, чого ти втікаєш, я ж хотів тебе тільки погладити, а не бити?! - сказав він, погладжуючи настороженого кота, і поглянув на Оксану.
Вони знову дружно зареготали.
Веселе подружжя ще довго не могло заспокоїтись, пригадуючи раз за разом усе, що сталось із котом та водою, і як Господь повернув їм гарний настрій. Вони знову й знову сміялись...
“Ви - справді ще діти, Мої діти, -, мабуть, подумав Господь, дивлячись із неба, як регочуть Олег з Оксаною, й Собі посміхнувся...”
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 12228 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ну це ж треба таке! Насмiшили! Може, написати Вашим сусiдам, щоб Вас залили? Ви й повеселiшаете! Як справи? Комментарий автора: Вітаю!
Дякую за відгук! Це давня історія.Заливати зараз не бажано, не так давно, як зробив ремонт. Справи так собі, не сміюся, але й не плачу.
Ирина Фридман
2008-10-02 07:57:50
Рада, что вы принялись за работу. Сюжет у рассказа интересный. Всякое в жизни бывает.
Божьей помощи вам и радости. Комментарий автора: Спасибо!
Да! Бывает всякое! Но мы не всегда к нему готовы.
Успехов Вам! Храни Вас Господь!
Перекатиполе - Natalia Anchuk Рассказ описывает собирательный образ человека,модели поведения и реальных ситуаций. Надеюсь что\\\\\\\\\\\\\\\" мудрые извлекут полезное из ничтножного\\\\\\\\\\\\\\\"\\\\r\\\\n
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
